20.02.2015
Мам , сьогодні їду на Майдан,
Якщо не повернуся, мене вбили,
Та знаєш, мам, я буду там не сам,
Там люди, у яких багато сили,
Не плач, я мушу бути там де всі,
Грудьми стояти перед лютим звіром,
А знаєш мам, я вдячний є тобі,
І ти пишайся завжди своїм сином.
Возьму щита, піду поміж людей,
І я прикрию їх, від куль отих проклятих,
Вже знаєш мам, дістало до грудей,
Як з вилами там брат іде на брата.
Я їду, бо це є моя земля,
Я народився тут, і тут я і загину,
Ми вільні, і ми любимо життя,
Та віддамо його за вільну Україну.
Горить свіча і пам*яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса -
Майдан героїв з почестю ховає
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
в його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Тобі ми друже, дякуєм за дружбу!
За вірність дякуєм тобі!
Ми вдячні Богу, що колись зустрілись
Що жили разом на одній землі.
Ти нас пробач! Що нас не було поруч.
Пробач за те, що не вберегли!
Нам жити з цим і мучатись до віку
І цей тягар усе життя тягти!
Ми не забудем! Чуєш? Не забудем!
Ти завжди Друже будеш серед нас!
І навіть сотні літ про тебе будуть говорити!
Згадають подвиг твій іще мільйони раз!
Твій дух назавжди залишився нескоринним
І хоч душа твоя на небесах
Для нас усіх ти ще живий, й такий же усміхнений
Назавжди лишешся у кожного в серцях.
А зараз друже, спочивай
І нехай янголи десь там, твій сон оберігають.
МОЛИМОСЯ ЗА ГЕРОЇВ: "НЕБЕСНА
СОТНЯ" ПРИКЛАД ГЕРОЇЗМУ
Поетична година біля книжкової викладки
"... Груди! Відкрийте йому груди... Швидше.."
Відкрили йому груди.
Там рана від кулі. Глибока.
Кров витікає. Каска злетіла, волосся русяве розсипалося.
Очі голубі, як небо над його головою. Схилилися хлопці над ним.
"Мені не болить... Я - живий...
Не болить... Мамо..."
Він такий юний. Ще зовсім дитина. Сорочина стала червоною. Ще кликав маму, ще шепотів слоав теплі, як кров, що витікала життям з його грудей. Він ішов ангелом до Бога...
Сьогодні у нас жалібний день, день пам*яті про загублих на Майдані , день пам*яті про " небесну сотню. Тож друзі мої схилимо голови і помолимося за їх душі. Поплачемо за ними разом з Україною. Вони не були героями. Це були звичайні люди. І в останню мить віддали нам найдорожче, що мали, - життя. За нас віддали. Аби ми жили, любили, виховували дітей, співали пісень.
Мамо, не плач. Я повернуся весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося , ненько,
Вже слово , матусю,не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
І рана смертельна уже не болоть.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька , щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. І люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене єдина.
Не забуті ті хто на Майдані голову зложили, полягли,
Плачуть серцем і душею вся Вкраїна і їх неньки - матері.
Батько хоч і мужній проронив не раз сльозу,
Боже ну пошли нам, молю доленьку ясну.
Щоб всі жертви воїнів - героїв недаремні,
Щоб розвіялися нарешті над землею сили темні.
Кров щоб більше ніхто й ніколи не проливав,
У батьків і дружин рідних, близьких не забирав.
Мамо, я живий, лиш закриті очі...
І серце не б*ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях , де живе любов !
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль , і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій , моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
Мам , сьогодні їду на Майдан,
Якщо не повернуся, мене вбили,
Та знаєш, мам, я буду там не сам,
Там люди, у яких багато сили,
Не плач, я мушу бути там де всі,
Грудьми стояти перед лютим звіром,
А знаєш мам, я вдячний є тобі,
І ти пишайся завжди своїм сином.
Возьму щита, піду поміж людей,
І я прикрию їх, від куль отих проклятих,
Вже знаєш мам, дістало до грудей,
Як з вилами там брат іде на брата.
Я їду, бо це є моя земля,
Я народився тут, і тут я і загину,
Ми вільні, і ми любимо життя,
Та віддамо його за вільну Україну.
Горить свіча і пам*яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса -
Майдан героїв з почестю ховає
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
в його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Тобі ми друже, дякуєм за дружбу!
За вірність дякуєм тобі!
Ми вдячні Богу, що колись зустрілись
Що жили разом на одній землі.
Ти нас пробач! Що нас не було поруч.
Пробач за те, що не вберегли!
Нам жити з цим і мучатись до віку
І цей тягар усе життя тягти!
Ми не забудем! Чуєш? Не забудем!
Ти завжди Друже будеш серед нас!
І навіть сотні літ про тебе будуть говорити!
Згадають подвиг твій іще мільйони раз!
Твій дух назавжди залишився нескоринним
І хоч душа твоя на небесах
Для нас усіх ти ще живий, й такий же усміхнений
Назавжди лишешся у кожного в серцях.
А зараз друже, спочивай
І нехай янголи десь там, твій сон оберігають.
Немає коментарів:
Дописати коментар